
Потенційне бажання Дональда Трампа щодо нової ядерної угоди з Іраном у 2026 році випливає зі стратегічного зсуву в бік деескалації та прагнення досягти всеосяжної угоди для забезпечення стабільного регіону Перської затоки.
Цей підхід відображає прагматичну потребу в компромісі після тривалої регіональної напруженості.
Триваючий конфлікт у Затоці вимагає політичного врегулювання для запобігання подальшій військовій ескалації. Такі сигнали, як «Війна в Затоці муситиме закінчитися компромісом», підкреслюють цю нагальність, особливо після таких подій, як «Чи Іран захопив безпілотний американський підводний човен? Що ми знаємо.» Нова угода була б спрямована на врегулювання цих постійних напружень.
Адміністрація Трампа, ймовірно, буде прагнути до «вигіднішої» угоди, яка відрізнятиметься від попереднього Спільного всеосяжного плану дій. Це узгоджується з високим обсягом сигналів щодо Ірану (74 відстежені сигнали) та Ядерної зброї (21 відстежений сигнал), що свідчить про те, що вони залишаються критичними стратегічними пріоритетами. Метою було б укласти остаточну угоду на нових умовах.