
Війна Росії псує тому, що ні сторона досягла своїх основних цілей, а також підтримує достатню кількість військових потужностей та зовнішньої підтримки для продовження бойових дій.
Через чотири роки конфлікту, територіальний контроль залишається беззаперечним і нездатним.
Росія продовжує наступну діяльність, включаючи страйки на критичну інфраструктуру. Недавні атаки вбили 6 цивільних та пошкоджених київських північних міст, деградуючи логістичну мережу України. Симулятивно, Китай поглиблює військову співпрацю з Росією через спільні вправи, такі як Tsentr 2026, сигналізація стійкої великого силового забезпечення московського військового зусилля.
Україна не може приймати російські територіальні наростки без позовів про визнання суверенітету. Росія вимагає гарантій безпеки і територіального визнання, що Україна відмовляється від гранту. Ця фундаментальна невідповідність, поєднана з можливістю підтримки Росії через альтернативні партнерські відносини та визначення України для боротьби, забезпечує неприпустимість партійних поглядів, оскільки краще продовжувати боротьбу.